Рішенням № 290 від 27.07.2020 р. виконком Запорізької міської ради затвердив Порядок оформлення документів щодо застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини.

Що це за новація, а також кому і чим вона загрожує, – розбираємося в цій статті.

Липень 2020 року пройшов без пленарних засідань сесій міської ради, тож доленосних для міста рішень не приймалося. Це дещо вивільнило час працівників виконкому, які не скористалися відпустками, адже немає сесій – немає і роботи з підготовки відповідних проектів рішень. Тому виконавчий орган ради згадав про питання другорядного ешелону, які втім давно вже чекають на врегулювання. Закон України «Про охорону культурної спадщини» був прийнятий ще у 2000 році.

З самого початку у ньому були передбачені фінансові санкції для юридичних осіб за певні порушення у сфері культурної спадщини.

Основні з них:

1) проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам’ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць, – від 1000 до 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 грн.);

2) недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам’яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх до стану руйнації – від 1000 до 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

3) неподання, несвоєчасне подання або подання явно недостовірної інформації про виявлені у процесі земляних, будівельних, шляхових, меліоративних та будь-яких інших робіт об’єкти культурної спадщини – від 100 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

4) ухилення власника пам’ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору або за порушення ним режиму використання пам’ятки – від 100 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Але застосування цих та інших санкцій закон відніс до компетенції виконавчих органів рад. Порядок застосування фінансових санкцій, визначений статтею 45 закону, є досить загальним і не дозволяє повноцінне їх застосування посадовими особами органу місцевого самоврядування без конкретизації його положень. Щонайменше, закон потребує визначення уповноваженої особи, яка складає акт. Крім цього, неврегульованими залишалися питання змісту та порядку розгляду матеріалів про ймовірне порушення, повідомлення зацікавлених осіб, забезпечення їх прав, набрання чинності та виконання постанови про накладення санкцій, фактичне стягнення фінансових санкцій до бюджету та ін.

Рішення виконкому частково усунув ці прогалини, але не всі. Зокрема, уповноваженою особою для накладення штрафних санкцій визначено першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради. Акт про можливе порушення доручено складати у 2-х примірниках особі, уповноваженій відділом охорони культурної спадщини Запорізької міської ради. Акт підписується особою, яка його склала, та уповноваженим представником юридичної особи, стосовно якої складено акт (за наявності). У разі відмови керівника або іншого представника юридичної особи, стосовно якої складено акт, від його підписання, у ньому робиться запис про це особою, яка його склала. Разом з цим, ані закон, ані прийнятий виконкомом Порядок не визначає, що відноситься до «інших документів, що стосуються справи», крім можливих пояснень, які додаються до акта. Постанова складається у двох примірниках, другий з яких протягом 3 робочих днів з дати винесення постанови вручається представнику юридичної особи або надсилається юридичній особі поштою рекомендованим відправленням з повідомленням. Реєстрація постанов здійснюється у журналі обліку постанов про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини. Особи, визнана порушником, повинна сплатити встановлену у постанові суму фінансової санкції не пізніше 15 днів з дня винесення постанови. Кошти одержані у вигляді стягнень за порушення законодавства про охорону культурної спадщини зараховуються до спеціального фонду місцевого бюджету. Якщо порушник не виконав постанову у 15-денний термін з дня її винесення, постанова направляється на виконання органам державної виконавчої служби або стягується в судовому порядку.

Наведені положення – все, чим було доповнено діючі норми закону.

Нажаль вони не дають відповіді на більшість питань щодо прав та обов’язків учасників провадження щодо накладення штрафних санкцій, що є вкрай важливо, оскільки мова йде про притягнення до юридичної відповідальності, а не про цивільні чи господарські відносини. Однак, виконком і не уповноважений врегульовувати ці питання, оскільки вони належать до компетенції законодавця. Сумнівним з точки зору ефективності є також положення Порядку про направлення постанов на виконання органам державної виконавчої служби. Справа в тому, що стаття 3 Закону України «Про виконавче провадження» не відносить постанови посадових осіб органів місцевого самоврядування про накладення фінансових санкцій за порушення у сфері охорони культурної спадщини до виконавчих документів.

Такими документами є лише постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, а також рішення інших державних органів, які законом визнані виконавчими документами.

З огляду на це найбільш імовірним сценарієм в разі відсутності оскарження постанови про фінансові санкції, буде звернення виконкому до суду з адміністративним позовом про стягнення фінансових санкцій.

Аналіз рішення – Олександр Пеньков, Tax&Customs Legal Bureau 

Баннер ЖК