У Запоріжжі вперше з’явилися зони без амброзії, в цьому році важливого статусу здобули міські парки, дитячі садки та школи. Там амброзія не росте, а концентрація пилку в повітрі щороку зменшується. Від цього скорочується  кількість алергіків і цю тенденцію охоче підтверджують медики. Якщо динаміка буде продовжуватися, то за декілька років саме місто може стати зоною без амброзії. Як цього досягнули та якими зусиллями?

П’ятнадцять років поспіль активний запоріжець Микола Ралик бореться із карантинною рослиною, яка є дуже шкідливою для здоров’я містян. Амброзії в Запоріжжі досі багато, але кілька років тому її було значно більше. У чому полягає особлива шкода амброзії для запорізького регіону?

Запоріжжя виправдано називають важким для життя промисловим містом. Щоденні викиди в атмосферу важких металів та інших небезпечних для здоров’я речовин металургійними заводами виводять місто у ТОП тих, де кількість онкологічних та захворювань дихальних шляхів одна з найвищих по Україні. Микола Ралик сам алергік, його проблеми з  дихальними шляхами загострюються у час квітнення амброзії, ліки допомагають, але  тільки частково, повністю симптоми не проходили.  Зрештою, проблема загострилася і алергія переросла в астму. Чоловік вирішив не  чекати  та дізнатися про свого особистого «ворога» все, а далі розробити ефективну програму по боротьбі з амброзією, яку зможуть застосовувати й інші.

Здавалося б, як можна боротися з рослиною, насіння якої здатне очікувати в землі до сорока років, а лише потім прорости. Окрім цього, насінин амброзії дуже багато і вони достатньо легкі для того, щоб вітер зміг рознести їх по всіх околицях від місця проростання. Для того, щоб розробити тактику боротьби для всього міста, пан Микола вирішив спершу відпрацювати свою схему самостійно, подивитися на результат, а вже потім йти зі своєю пропозицією до людей та влади. Очевидним було одне, – ті заходи, які вживає  місцева влада з року в рік не дають необхідного результату і позитивної динаміки немає.

Вивчаючи особливості рослини, активіст на практиці відслідковував фази зростання, квітнення та дозрівання насінин. У той час в Запоріжжі з рослиною боролися хаотично. Точніше кажучи – «тикали пальцем в небо», один раз потрапили, а декілька разів ні. Найпоширенішим методом боротьби з амброзією років 8 тому було косіння. Комунальні служби покосили все, скажімо в центральному парку Запоріжжя, а через тиждень вона знову проросла, ще більш рясно. А ходили кожні два тижні з косою у місті нікому, та й ресурсів на таку справу виділяли не охоче.

«У світі є практика боротися з амброзією замикаючи кільце. Що це значить? Якщо маємо велику зону з амброзією, то її з року в рік треба звужувати і в результаті очистити територію повністю. Але, такий метод не для Запоріжжя, бо ж ділянок де росте амброзія дуже багато, тож наш метод інший – від маленької території до більшої, щороку розширюючи радіус» – каже Микола Ралик.

Регулярно дискутуючи на тему амброзії, публікуючи на власній сторінці в соціальній мережі Фейсбук власні умовиводи з приводу того, як боротися з рослиною, пан Микола став відомим у місті знавцем та стратегом по боротьбі з карантинною рослиною. Далі створив декілька тематичних груп, у соціальній мережі Фейсбук, куди почали долучатися люди з усієї України, які теж готові були долучитися до команди і запорізький досвід застосувати у своїх містах. Регулярні походи на екологічну комісію Запорізької міської ради, гучні дописи у соціальних мережах, акції та флешмоби змусили місцеву владу все ж звернути увагу на проблему та дослухатися до людей, які мають досвід боротьби.

До цього пан Микола зробив у місті першу зону без амброзії, це було місце його роботи, де він проводив найбільше часу. Свого часу він натрапив на дослідження, але виявили, що концентрація пилку амброзії над плантацією досягає  6 тисяч пилинок на 1 кубічний метр, а через 15 кілометрів від поля з амброзією – 300 пилинок на 1 кубічний метр. Тож створювати власну зону сенс був.

Також зоною без амброзії стала околиця будинку, де мешкає Микола Ралик. Яким чином цього досягнуто? Оскільки косити неефективно, пан Микола почав виривати амброзію. Спершу в місцях, які знаходяться найближче до будинку, далі радіус почав розширювати. Прогулюючись ввечері, або вранці, раз на тиждень він навідувався на територію, яку раніше очистив від амброзії. Якщо бачив нову рослину, то виривав її. Про свій досвід розказав співробітникам на роботі та людям  у дворах свого будинку, тож команда ставала більшою і охопити  можна було значно більшу територію. Пізніше, групи для спільного рейду організовував у соціальних мережах, визначав локацію, всі разом збиралися і знищували отруйну рослину. Також влаштовував флешмоби, змагання та просто оплачувані суботники. З  часом територія без амброзії розширювалася і досягнула 8 гектарів в околиці місця проживання активіста.

Для довідок: Рвати амброзію найкраще навесні, коли вона трохи підросла, коли можна потягнути за стебло і витягнути з коренем. Отруйними є навіть листя і стебла рослини, тож виривати обов’язково треба в масках та рукавицях. Не можна виривати в час квітнення, бо концентрація пилку в зоні квітнення дуже висока, можна сильно отруїтися.

Власний досвід активіст озвучив на профільній комісії, але на той час почути його були неготові. Завдання було іншим – провести через Прозоро препарат АлергоСтоп, який, згідно із задумом мав знищити рослину повністю і безповоротно. Цей метод  є хімічним, він коштував запоріжцям 55 тисяч гривень за гектар, недешево. У той час, як виривання рослини вручну обходилося до 5 тисяч гривень за гектар, оплачували виключно за роботу людям. А від методу косіння таки відмовилися взагалі.

Всім зрозуміло, чим менші гроші тим менш цікаво ними розпоряджатися, чи то освоювати. Але частково використовувати метод Миколи Ралика все ж погодилися. Перший етапом боротьби була хімічна обробка, тобто обприскування, а те, що заново проросло –  виривали. Чому недоцільно обприскувати територію вдруге? Бо після першого разу кількість рослин, які через якийсь час з’явилася значно менша і витрачати ті самі 55 тисяч гривень на гектар при малій кількості рослин було недоцільно. Окрім цього, під час використання хімічного методу спрацьовував людський фактор – десь менше бризнув десь більше і частина рослин виважила. Міська рада почала запрошувати людей з центру зайнятості за гроші виривати амброзію у місцях скупчення людей.

Виникла інша проблема, чи то «відмазка», міська рада не знала де амброзія росте, а де ні. Вже й гроші почали виділяти, хоч і мінімальні, а місць проростання залишилося багато. Виникла потреба створити гарячу лінію для того, щоб мешканці повідомляли про зарослі. Трохи допомогло справі, але не дуже. Бо людина повідомила, а коли бригада приїхала на місце, то з’ясувалося, що заявника неправильно зрозуміли, чи то не туди приїхали, чи то не пройшли зайвих 4 метри і не побачили. Активність містян зменшилася, бо ж не кожен може по 10 хвилин пояснювати де точно бачив амброзію.

Тоді, один із одеських активістів, спілкуючись з Миколою Раликом висунув пропозицію створити інтерактивну карту, де люди зможуть зробити помітку та вказати точні координати ділянок з рослиною. Карта мала були загальноукраїнською. Пропозицію висунув і так сталося що сам задум й реалізував. Карта з’явилася, її можна знайти за посиланням  https://ambrozii.net/

Ідея запоріжцям сподобалася і вони почали все частіше повідомляти на проблему. А якщо міська рада не реагували – повідомляли Ралику, а він вже знав що з цим робити: писати листи, виступити на профільній комісії, опублікувати у соціальних мережах.

Минулого року, з пропозиції активіста запустили проект «зона без амброзії». Було заявлено: місцеві парки, школи, дитячі садки, аеропорт та інші важливі місця соціальної інфраструктури. Як тільки звіт по знищенню амброзії був оприлюдненим, Микола Ралик (інколи сам, інколи з такими ж активістами) проводив моніторинг ділянок, а якщо виконано було не належним чином, то звіт, але цього разу  Ралика бачили запоріжці.

Динаміка добра і амброзії у місці менше, але є своє нюанси. Минулого року тендери на закупку хімічного препарату, про який вище згадували провели із запізненням, а отже роботи провели невчасно і амброзія квітнула рясно, що збільшило кількість людей, які звернулися до медиків з алергіями на 40%, якщо порівнювати із 2017 роком.

У цьому році активісти розрахували особливості природні і кліматичних умов і попередили місцеву владу про те, що амброзія буде квітнути на 2 тижні швидше, ніж у попередні роки. Тендери провели вчасно, рослину в людних місцях знищили.

У цьому році зон без амброзій побільшало, а сам Микола Ралик поки ліків від алергії не вживав і називає це найкращим показником за останні роки. Статистику по захворюваності у цьому році медики оприлюднять, але наприкінці осені, тоді можна буде опиратися на точні цифри.

Для активістів запорізький борець з амброзією створив свій алгоритм досягнення успіху в суспільно важливих справах.

1.Зосередити наявні ресурси. Спеціалізуватися на питанні і мінімум розпорошування на решту.

  1. Постійно закидувати запитами, листами, організацією круглих столів, персональними зверненнями представників влади. Чим більше представники влади будуть інформовані про проблему і методи її вирішення, тим більше шансів, що вони на якомусь етапі її проблему почнуть вирішувати.
  2. Вивчити предмет чи напрям до рівня, коли з чиновниками можна буде говорити в крайньому разі на рівних, а краще, якщо в ряді питань активіст розбирається краще.
  3. Частину корисної роботи зробити самому і робити це систематично.
  4. Критикувати конструктивно, обґрутновуючи свою оцінку фактами.
  5. Старатися діяти системно: намітити реальну ціль: наприклад, не допустити зменшення кількості зелених насаджень, чи добити висадки не менше 100 дерев на рік і т.д. і постійно робити дії по наближенню цієї мети.
  6. Використовувати систему запитів, звернень, вимог для отримання потрібної інформації.
  7. Використовувати багато важелів для привернення уваги до проблеми не тільки звичайних громадян, а і чиновників: створення групи, сторінки в соціальних мережах, організація різних подій, котрі привертають увагу влади і громадян, збір підписів, петиції, звернення до різних органів влади аж до президента і міжнародних організацій,
  8. Формування колективу прихильників напряму діяльності. 10 Формування атмосфери співпраці з владою. Не використовувати те, що може образити опонентів, чиновників чи інших представників влади. Але не боятись піддавати їх дії конструктивні критиці. 11. планувати свій час щоб не “перегоріти” швидко.

 

 

 

Баннер ЖК