Євроінтеграція через пізнання: запорізька знімальна група створила 2 фільми, присвячені річницям незалежності європейських країн

Саміт Україна-ЄС, листопад 2016 року
Про ставлення  українців до Європи та європейців до України, про сприйняття європейських цінностей, про стиль роботи європейських ЗМІ в інтерв’ю Regіon News розказує ініціатор та організатор спільного з запорізьким каналом TV 5 телевізійного проекту Олександр Павлов.

Повноцінна євроінтеграція України мусить пройти через свідомість її мешканців, через пізнання та візуальне сприйняття. Першим кроком до знайомства українців з європейськими країнами, у після революційний час, став безвізовий режим з країнами ЄС та рядом інших держав.

Українське суспільство активізувалося та почало розуміти – час, для розширення світогляду та ламання стереотипів у суспільстві нарешті настав. Мешканці Запоріжжя, які протягом досить тривалого часу чинили опір проєвропейським змінам, теж зацікавилися і навіть показали хороший показних поїздок до країн ЄС. Напевно те, на що розраховували європейці, відкриваючи для українців кордони, сталося.

Українці усе частіше публікують фото у соціальних мережах із європейських міст, їздять туди на навчання, стажування чи просто – на екскурсії. Рівень життя європейців додає мотивації і приносить розуміння того, куди рухатися і чого прагнути для своєї держави.

Та все ж, основна частка українців пізнають Європу та світ виключно через засоби масової інформації. А тому, дуже важливим є розуміння самого журналіста євроінтеграційних процесів. Щоб добре передати інформацію, а можливо навіть атмосферу, треба це побачити на власні очі. Багато подорожуючи та спілкуючись з найбільш прогресивними людьми, Олександр Павлов вирішив створити продукт, який дасть можливість, без поїздок пізнати європейські країни. Заглибитися у їх історію, перейнятися процесом становлення і розвитку та зрештою – надихнутися і повірити у добре майбутнє рідної України.

Олександр Павлов журналіст і чудово розуміє, наскільки важливо медійнику побачити все на власні очі та пропустити через себе. А тому, він постійно шукає нагоди та партнерів  для того, щоб організувати чергову поїздку до однієї з європейських країн групи регіональних журналістів. Усвідомлюючи те, що громадську думку формують саме журналісти Олександр Павлов вирішив, у такий спосіб, зробити свій внесок у євроінтеграційні процеси в Україні. На рахунку в журналіста, який два роки тому створив медіа Агентство регіональних ініціатив, – організація  більше десятка цікавих поїздок. Почалося все з двох автопробігів європейськими країнами, один з яких –  на честь проведення Саміту Східного партнерства, що проходив у  листопаді 2013 року в Вільнюсі. Після якого, власне і розпочалася Революція Гідності. Пізніше, організація поїздки журналістів до Бельгії, Латвії, Туреччини, Фінляндії, Марокко, Литви та інших держав. З цих країн медійникам  вдалося привезти цінні кадри та живі історії, які швидко розлетілися у соціальних мережах.

На саміті східного партнерства, Брюсель, червень 2014 року

У сьогоднішньому інтерв’ю з Олександром Павловим хочеться поговорити про два найскладніші проекти, які вдалося реалізувати за останні півроку. Не кожен регіональний журналіст може похвалитися організацією зйомок пізнавальних фільмів такого рівня. Прагнучи розкрити для українців Європу, Олександр Павлов та знімальна група телеканалу TV-5 подалися до Фінляндії та Литви. Обидві країни відсвяткували 100-річчя  своєї незалежності. Презентація фільму про Фінляндію вже відбулася, фільм став популярним та успішним і був номінованим на Телетріумф. Це визнання, адже з декілька десятків фільмів регіональних телеканалів, саме фільм про Фінляндію був номінованим. На разі, фільм про незалежність Литви поки в роботі, презентують його, за словами творчої групи, найближчим часом. Варто зазначити, початок був дуже вдалим, а тому, сповнений натхненням журналіст, саме зараз проводить переговори стосовно наступних зйомок в європейських країнах.

– Скільки часу зайняла підготовка і організація зйомок фільму і чого саме Фінляндія, не найближча до України  держава?

– Фінляндія завжди була для мене симпатичною і цікавою, дуже хотілося показати українцям  приклад країни, яка схожа з нами за історією, якій вдалося пройти усі перешкоди та стати однією з найрозвиненіших країн світу. Окрім того, вже багато років я пов’язаний з фінським бізнесом, працюючи в компанії Konecranes Ukraine, яка успішно розвивається в Україні. В компанії є завод у Запоріжжі. Саме тут я збагнув, що таке чесні партнерські відносини, здорова конкуренція та прозора робота. Проект зйомок фільму підтримали обидва посольства – Фінляндії в Україні та України в Фінляндії і обидва посли особисто – Юха Віртанен та Андрій Олефіров та фінські компанії, які працюють в Україні. Дуже активну підтримку ми отримали від керівника Konecranes Ukraine Сергія Плясова.

Хочу підкреслити, це були кропіткі спільні зусилля. Знімальна група TV-5 зробила велику креативну роботу абсолютно на рівні провідних національних телеканалів.

Кілька місяців ми готувалися до поїздки, шукали цікавих експертів, потрібних нам людей, які володіють цінною інформацією. А коли ми приїхали, то відчули усю відкритість фінської нації – ми записали близько 20 ексклюзивних інтерв’ю зі спікерами з різних сфер життя сучасної Фінляндії.

В історію нас занурив один з провідних фінських істориків Хенрік Майнандер. Історія Фінляндії має багато паралелей з українською історією. Але це окрема велика тема… Нам  вдалося  всесторонньо показати сферу освіти, де Фінляндія, не перебільшуючи – попереду всієї планети. Враховуючи анонсоване реформування системи освіти в нашій державі, українцям було дуже корисно ознайомитися з бездоганною, а головне – безкоштовною сферою освіти фінів. Ми проаналізували – на усіх рівнях освіта безкоштовна, а процес навчання зручний та комфортний. Пам’ятаєш, ми показували у фільмі пересувні бібліотеки? Для фінів дуже важливо читати і розвиватися, вони гордо заявляють, що навчаються усе життя.

Олександр Павлом з відомим фінським істориком Хенріком Мейнандером
А журналістка провідної телекомпанії Yle Черстін Кронваль, пам’ятаєш її? Вона розказала нам про систему оподаткування. Українською головою важко  збагнути, як людна може платити податки і не скаржитися!

«Ми не любимо наші податки, бо вони дуже великі, ледь не третину ми віддаємо державі, але фіни платять їх сумлінно і не шкодують про це. Ми бачимо результати від того, що сплатили кошти, подивіться навколо – чисті та рівні дороги, пусті смітники, квіти та свіже повітря, усе для того, щоб не просто жити, а жити  в задоволення» – розказала нам Черстін Кронваль.

Дуже емоційною та хвилюючою для нас була зустріч з фінською письменницею, лауреаткою багатьох літературних премій, яку переклали на 25 мов світу  – Софі Оксанен. Це дуже креативна письменниця, можна навіть сказати – її творчість, це дуже суперечливе явище сучасної фінської літератури. Її романи «Сталінські корови», «Очищення» і «Коли зникли голуби» перекладено багатьма мовами світу, в тому числі на українську та російську. Письменниця розповіла нам, що фіни дуже цінують свою культуру та літературу, але вміють також жити інтернаціональним життям. Фіни відрізняються своєю любов’ю до читання.

З креативною письменнитцею сучасної Фінляндії Софі Оксанен

Нам також вдалося записати інтерв’ю з відомим фінським політиком Ілкком Канерва, екс-міністром закордонних справ Фінляндії, який, до того ж, був двічі поспіль президентом Парламентської асамблеї ОБСЄ. Також, з популярною  художницею Анною Ретулайнен. Анна запросила нас на свою крихітну дачу в самому центрі Гельсінкі. Про роль медіа в фінському суспільстві говорили з головою редколегії провідної фінської газети Helsingin Sanomat Матті Калліокоскі.

До речі, в одному з районів Гельсінки ми були вражені наповал, це так би мовити – енергоефективне містечко, в якому усе оптимізовано та досягнуто найвищого коефіцієнту корисної дії від споживання енергоресурсів. Варто зазначити, фіни самі по собі розробники, вона вміють винайти щось унікальне і вигідно презентувати це на світовому ринку.

– До слова, про світові економічні ринки, як фіни оцінюють перспективи української економіки та ринку загалом, чи готові вони були б інвестувати та у які сфери?

– Україна, одна з найбільших країн Європи, будь-який серйозний інвестор оцінює український ринок як позитивний. Споживацька можливість тут, з точки зору іноземців – потенційно велика. Україна цікава фінам, як і її ринок. Фіни завжди нас підтримували, ментально, фінансово, особливо на початку війни у 2014 році. Зрозуміло, що така відкрита підтримка не на користь самим фінам, багато років поспіль вони орієнтувалися, у тому числі, на російський ринок та через санкції змушені були дещо переорієнтуватися. Варто зазначити, на початку 2000-х років було кілька тисяч російсько-фінських підприємств , тим не менше, вони нас підтримали і готові це робити далі. Не малу роль тут відіграє історична схожість на неспокійний, якщо не сказати по-іншому, спільний сусід – Росія.

Зараз фіни приглядаються до України, станом на сьогодні, на українському ринку працює більше 30 фінських компаній, хочу підкреслити – за абсолютно фінськими правилами, що дуже важливо. За умов безпечного інвестиційного клімату, фіни, як і європейці загалом, будуть інвестувати, відкриваючи нові та сучасні підприємства. Усі фінські підприємства є потужними і вигідними для України , назву для прикладу компанію Konecranes Ukraine, про яку вже згадував. Компанія сумлінно платить усі податки та офіційно працевлаштовує людей, працювати “в темну” фіни не вміють, для них це нижче власної гідності. Зараз «Запоріжкран» – український завод компанії має 100% замовлень, хоч у 2015 році все було дуже неоднозначно. Продукцію компанії доставляли через Маріуполь, а тут війна і невідомість, завод був на межі закриття, але цього не трапилося і зараз фіни тільки виграли від правильно прийнятого рішення.

Колектив компанії Konecranes Ukraine, завод “Запоріжкран”

Фіни обов’язково зайдуть на український ринок з новітніми технологіями, які вміло самі розробляють. Тільки дайте їм чесно і відкрито працювати. Не війна, у першу чергу, стримує інвесторів, а невизначеність та корупція, особливо в українських судах. Якщо Україна зможе побороти корупцію, розробити чіткі ринкові правила гри та дати гарантію чесних партнерських відносин, все в нас буде добре.

– А що, на ваш погляд, фіни просували б в Україну першочергово?

– Фіни хороші розробники та інженери, про це я вже вище розказував, тож думаю, у першу чергу вони б завезли в Україну енергоефективні та альтернативні технології. До того ж, ця сфера в Україні потребує першочергового розвитку. А фіни, у цьому плані одні з найкращих фахівців у світі. В Гельсінкі розташована штаб квартира відомої у багатьох країнах Європи асоціації Cleantech, яка об’єднує декілька сотень компаній, що розробляють новітні енергетичні технології. Ці технології сьогодні дуже затребувані в Україні.

Але, якщо говорити про Запорізьку область зокрема, то це –  унікальна область, яка, з точки зору свого сільськогосподарського потенціалу могла б годувати велику частину Європи. Це свого роду маленька країна в країні. В нас є усе: сільське господарство, потужний промисловий комплекс, родючі землі, логічна транспортна розв’язка, залізнична дорога, аеропорт, що є дуже важливим, є морський порт у Бердянську. Загалом, область дуже вигідна для інвесторів і навряд статус прифронтової території може злякати серйозних інвесторів. Хочу зазначити, запорізький аеропорт дає можливості для розвитку цілого регіону. Багато авіакомпаній, які раніше літали з Дніпра, були витіснені одним українським олігархом, а тому, вони вирішили розвиватися у Запоріжжі. Волею долі Запоріжжя зараз перетворюється на крупний логістичний та транзитний вузол.

– На Саміті східного партнерства, що відбувся у листопаді минулого року, були озвучені наступні цілі, над якими працюватимуть до 2020 року як мінімум. Серед пріоритетів були названі комунікація українців з європейцями та розвиток малого та середнього бізнесу. Наскільки важливим, на важу думку є знайомство журналістів з Європою і чи є зараз позитивна динаміка?

– Як ти сама відзначила, протягом декількох років я організовував для колег поїздки до Європи, на жаль організаційний процес є дуже складним. Мені потрібно налагодити контакти з європейськими спікерами, потім з авіаперевізниками, знайти де поселити колег та роздобути хоч якийсь бюджет. Це не так легко, як здається, але результати, які ми отримуємо і творчі роботи, які після поїздок з’являються, мене як журналіста дуже тішать. Ті колеги, з якими ми разом подорожували, часто є моїми хорошими знайомими, після приїзду з Європи, у них народжуються якісні журналістські продукти.  Мислення колег стає більш глобальним, з’являється в країні якісна і у тому числі позитивна журналістика. Мій внесок це крапля у морі, тож вважаю, що для українських журналістів було б дуже корисно взяти участь у хороших європейських проектах: поїхати у прес-тури в Європу, може навіть взяти участь у  редакційних обмінах. Журналісти формують громадську думку, а значить, від них залежить наскільки швидко українське суспільство сприйме європейські цінності.

– До речі, а що з вашої точки зору є європейськими цінностями?

– Європа – різноманітна. Немає якихось універсальних європейських цінностей. Європа – це не чітка  ідеальна модель для копіювання, це, перш за все, дотримання правил. Порушив – будь добрим неси відповідальність! Якщо ліміт швидкості в містах 50 км/год, знайте, що штраф є невідворотним, якщо їдеш швидше. Суспільний договір по-європейськи, це коли ти готовий навмисно платити високі податки, але знаєш, при цьому, що на ці податки твою матір-пенсіонерку будуть лікувати безкоштовно в сучасній лікарні і не вимагатимуть половини її пенсії за знімки на томографі. Це коли ви впевнені, що поліцейський, навчений і екіпірований з твоїх грошей, що отримує високу заробітну плату від заплачених знову ж тобою податків, не відпустить брехливого мажора, а супроводить його в наручниках чекати суду в камері, а суддя винесе справедливий вирок.

– Зрозуміло, що ЗМІ в Європі стоять на сторожі демократичних свобод і не дають європейському правлячому класу, бізнесу та іншим верствам суспільства порушити правила, про які Ви говорили. У здійсненні цієї місії відрізняються підходи європейської преси від української? Наскільки я знаю, у Вас багатий досвід співпраці з європейськими виданнями.

– Преса – одна з інструментів контролю за дотриманням цих правил. Мені подобається загальноприйнята метафора watch dog – сторожовий пес. Будь-який відступ від правил будь-якого з європейських чиновників не залишиться непоміченим пресою. Його «порвуть» на частини. І не тільки таблоїди, а й цілком серйозні ЗМІ, за те, що в українській ментальності і системі цінностей буде вважатися дитячими пустощами. За повідомлення коханці зі службового телефону. За копійчаний подарунок, не внесений у декларацію. Доля такого чиновника – політичне забуття. Це не так, як у нас – газети та Інтернет висвітлюють беззаперечні докази про корупційні дії всіх відомих політиків та функціонерів, а вони не тільки на свободі, але й «вполне упитаны», як сказала героїня відомого фільму.

Західна журналістика відрізняється від нашої, в першу чергу, інтенсивністю подачі. Матеріали не мають пропагандистської складової, оскільки насичені фактами та думками експертів. Статті в європейських ЗМІ кричать тобі: «Думай сам! Вибирай. Читай між рядків». Певний час я  писав матеріали про українські події в одну з провідних фінських газет. Це було тоді, коли інтерес до України на Заході був на піку – 2014 – 2015 роки. Тоді європейці вірили, що у нас є унікальний шанс на швидкі демократичні зміни і ми цим шансом скористаємося. Так ось, я щиро захоплювався професією в цей період. Через те, що мені сподобався європейський підхід до написання матеріалів і цього підходу вимагали мої редактори. А саме – опис факту з елементами аналітики плюс баланс думок у вигляді декількох  коментарів експертів.

– Як щодо фільму про незалежність Литви, коли буде прем’єра?

– Я думаю у найближчі тиждень-два. Поки не хочу розказувати як усе було, чим ми там займалися, з ким комунікували, нехай відповіді на усі запитання з’являться після прем’єри фільму, на прес-конференції. Приходь! Єдине, що можу сказати точно – це буде круто і пізнавально, прем’єра вразить.

З послом України в Литві Володимиром Яценківським
Патріотичні литовці

Мирослава Балабан